Centropa Stories: Season 3 Українсько - єврейське століття

розповідає

Олег Липенець

Ласкаво просимо до серії подкастів, якої ви не чули раніше. Ви почуєте як Едвард Серотта представляє цю серію під час поїздки на нічному потязі з чорноморського портового міста Одеса до столиці України Києва. Едвард створить для вас атмосферу, а далі ініціативу перехоплять наші актори.

розповідає
Олег Липенець

Актор Стів Фурст читає уривок з автобіографії Шолом-Алейхема «З ярмарку». Цей найвідоміший з усіх письменників на їдиш описує, як це було приїхати до Києва наприкінці 1880-х років. Як він каже про велике місто: «Боїшся вовків — не ходи в ліс».”

розповідає
Олег Стальчук

У цьому короткому епізоді ми довідаємося про зростання у єврейському містечку, втечу від погрому та про те, як це було жити в колгоспі.

розповідає
Олена Хохлаткiна

Одна з наших найяскравіших оповідачок, Софія, розповідає нам, як одного разу, коли її мати гуляла по вулиці в Кам’янці-Подільському, красивий хлопець, актор, запитав дорогу.

розповідає
Ольга Радчук

Можливо, близько 4 мільйонів українців померли від голоду під час насильницького сталінського голодомору 1932-1933 років. Сара Каплан розповідає нам, як, хоча їй було лише 16 років, її мати видала її заміж за двоюрідного брата з Москви, щоб вивезти її з України.

розповідає
Алісія Омельчук

Едвард Серотта знайомить з нашими історіями часів війни, прогулюючись Бабиним Яром, де десятки тисяч євреїв були вбиті німецькими солдатами у вересні 1941 року. Актор Шеллі Блонд читає уривок із чудового мемуару. Коли Петровська запитала свого батька, як звали його бабусю, він знизив плечима і відповів їй, що йому було лише чотири роки. «Можливо, Естер», — каже він. І Можливо Естер йшла до краю яру в Бабиному Ярі.

розповідає
Анатолій Зіновенко

Батько Арона був упевнений, що німці та румуни ніколи не візьмуть Одесу. І він долучився до армії, щоб допомогти та переконатися, що вони цього не зроблять. Тим часом 16-річний Арон наполягав на тому, щоб вони з мамою втекли на одному з останніх кораблів. Решта родини залишилася.

розповідає
Ольга Радчук

Розповідь із інтригою роману 19 століття. Коли німці наближалися до Києва, Саша Ґольдберґ відвів свою наречену Хану Ґехтман та її сестру Дору до поїзда, який прямував на схід. Коли настала зима, Хана захворіла й померла. Саша постійно писав їй з передової, а Дора відповідала, вдаючи Хану.

розповідає
Валерій Чигляєв

До 20 років, Герц Роговий встиг повоювати у трьох головних битвах війни: оборона Москви, під Сталінградом і під Орлом, де його поцілив снайпер. Двічі. Після року в лікарні Герц вирішив, що теж стане лікарем. І він успішно працював аж до своїх 80 років.

розповідає
Андрій Середа

Петро Рабцевич описує, як жили євреї в Києві та в Радянському Союзі протягом десятиліть після Другої світової війни. Бувало тисячі стояли перед єдиною синагогою Києва на Великі свята. «Вони прийшли, щоб згадати свою спадщину, згадати свої вбиті сім’ї та згадати, що вони євреї».

розповідає
Ніна Касторф

Якоб Шапіро був армійським офіцером із високими нагородами, який виступав проти євреїв, які залишали свою батьківщину до Ізраїлю. Інженер-будівельник, він працював на будівництві до 86 років. В останні роки життя Якоб Шапіро міркував: «Б’юся об заклад, мені б там було добре», — сказав він. «Мабуть, мені теж слід було поїхати».

розповідає
Людмила Ардельян

Лілія Фінберг малює картину повоєнного єврейського життя в Києві, від часів «антикосмополітичної кампанії» до сумнозвісної змови лікарів. Але Лілія спостерігала за змінами суспільства, особливо після здобуття Україною незалежності в 1991 році, і була в захваті, коли її син Леонід став одним із провідних єврейських інтелектуалів України.

розповідає
Станіслав Сукненко

У цьому епізоді ми їдемо з Києва. Наша мета – село Козари, 82 кілометри на північ. Саме тут у жовтні 1943 року репортер Василь Гроссман написав своє палке есе «Україна без євреїв». З англійського перекладу Поллі Завадівкер.

розповідає
Олег Липенець

Це те, що Макс Левін сказав, коли вирушив висвітлювати російське вторгнення на схід України в 2014 році. Коли росіяни вторглися в лютому 2022 року, Максу залишалося жити лише 17 днів. Він входив до складу українських бойових підрозділів і висвітлював війну на фронті. 11 березня його дрон впав біля аеропорту Гостомель. Макс пішов його забрати. Росіяни вже були там.